(no subject)

Я не люблю заїжджених віршів, які друкують по всіх шкільних хрестоматіях з літератури і вчать напам"ять як покарання, якого не уникнути. Але щиро сподіваюся, що цей вірш вивчатимуть в усіх білоруських школах, а ще краще в дитсадках ) Написав його pistonczyk, якщо хто не знає.

Коли кубики були молодими
у садочку
коли я сидів на горщику
складав кубики
й переказував мультики
своїй першій любові Наташці
виховательки тупо
допивали наші киселі й доїдали кашки
а тоді відмивали наші какашки
по обіді ми завжди грались на вулиці в доганялки
тицяли в дохлих пташок совочком і палкою
а батьки у цей час працюючи ледве не до усрачки
заробляли мені
на морозиво й жувачки
якби не Наташка, в садку була б просто жопа
бігаючи між гойдалок
ми грали в бандитів і копів
виховательки – звісно – були на боці держави
яка – як ми знаємо зараз – псує всі забави
вони ставили в кут на колінах чи просто так
говорили «ну як так можна?» або «сопляк»
звісно я мав там купу забавок
гумові танчики ляльки набори скакалок
і з цією наївною бутафорією
було хоч і відносно але все-таки весело
проте я чекав вечері точніше вечора
коли прийде веселий тато чи сумна мама
вдягне на мене чобітки і панаму
біля шафи з їжаком
а злі тьотя Валя і тьотя Лариса
залишаться у садочку шкребти йоржиком
брудний посуд і довго мити підлогу
покарані дідом морозом
тобто дядьком богом
під вечір із друзями знов поганяю у лови
віддую із ними противного хлопчика Вову
поцілую нахабно Наташку що грає в ляльки
(моє розпусництво як бачите починалося змалку)
і заснувши нарешті вдома у теплім ліжку
буду бачити
маму
кубики
санки
і дохлу кішку
Оригінал шедевра тут

Хрестовий похід жуків

Наш сільський будинок буквально взяли в кільцеву облогу колорадські жуки.

Два дні поспіль я спостерігав, як вони вперто повзуть угору по біленій глиняній стіні, звалюються через 10-15 см такого вертикального сходження і починають свою боротьбу невідомо за що знову, і так до безкінечності. Героїчно загиблих від багаторазового струску мозку тут же підмінювали наступні сміливці.

Дехто почав досягати вікон, а там уже і в кімнату залізти нескладно. Тут уже можна дофантазовувати колорадів у ліжку і під ним, у супі, в кишенях одягу і т.д. Коротше нечисленні таргани і миші у нашій хаті і не підозрюють поки, що в них можуть з"явитися сильні конкуренти )

Якщо серйозно, я так і не зрозумів цю загадку природи. Зовсім поруч город, на якому ще зеленіє картопля. Причому її ніхто не оприскує і не визбирує жуків. Сонця і води вдосталь, рай земний коротше. Може від ситого життя вони і почали дертися на стінку? )

Маленькі мрії

В останні роки я буваю в Карпатах досить часто, але мало що про них, крім географічних і етнографічних відомостей міг би розповісти мабуть.

Джерело: Космач


Collapse )

Символи

Сідаю я, значить, вчора у себе на "Академмістечку" в метро, ну і дістаю книжку - "Бабин Яр" Анатолія Кузнецова. Через деякий час помічаю навпроти себе рудого хлопця із суворо-зосередженим поглядом у специфічній такій куртці з цупкої тканини, хіба що не кольору хакі тканина. Чувак теж читає книгу. Приглядаюся до назви на палітурці - і стає ще цікавіше. Книжка називалася  "Моя боротьба"! ) Або Mein Kampf, якщо німецькою.

Ім'я автора книжки я так і не розгледів, щоправда. Може то був і не гітлерів шедевр. Але така назва у мене ні з чим іншим не асоціюється
  • Current Mood
    calm calm

День народження Ейнштейна

 У нас на кухні уже кілька тижнів триває ремонт. Не треба пояснювати, що це означає. Все в невеликій однокімнатній квартирі поставлено з ніг на голову. Їжа готується і споживається в кімнаті, посуд миється у ванній, ну і безладне нагромадження речей наче щойно після великого переселення. Коротше, ніколи раніше я так не цінував упорядкованість побуту.

Collapse )
 
  • Current Music
    Serg Tankian - Gate 21

Феофанія

Поки всі пристойні люди працювали у вівторок, одному авантюристу, тобто мені, захотілося трохи пригод. Оскільки сама доля цього дня занесла мене в Зажопінск  Феофанію, то вирішив заодно подивитися на її хвалений парк, який до того бачив тільки з чужих фотографій. Поки пройшов пару кілометрів від маршрутки до парку по холоду і голоду льду, бажання щось фотографувати суттєво підупало. Але погода була сонячна, сніг блищав, Пантелеймонівський собор височив над усім довкола. Коротше красиво, хоч і пустельно.Якщо біля церкви досить активно снують люди, то внизу в парку за півтори години я зустрів одного охоронця, молоде подружжя з дитиною і десяток бездомних псів. Ну і правильно - хто захоче при мінус 15 їхати на околицю Києва ловити холодні вітри, хай і в живописному місці.  
 



Територія нинішнього парку Феофанія, точніше земля безпосередньо навколо собору, вперше згадується в літописах 1471 року під назвою Лазарівщина. У різний час цей наділ належав то Києво-Печерській лаврі, то Софійському собору, то Михайлівському.

Collapse )

Час для змін

У "Нестерпній легкості буття" Кундери мені чомусь особливо запам"ятався один епізод, коли у Прагу входять радянські танки, а головна героїня Тереза, забувши на короткий час про особисті негаразди, бере в руки камеру і виходить на вулиці міста фотографувати весь той бардак. В цей час їй, певно, було легко і світло, попри те, що на вулицях відбувалися зовсім не радісні речі.

Collapse )

Як розважається блондинка Маша (ВІДЕО, ФОТО)

У нас у родині несподіване поповнення. Відучора третім мешканцем маємо палку блакитнооку блондинку Машу. Ця білокура бестія саме зараз не дає мені спокійно писати цей пост всіляко намагаючись перетворити на решето ковдру на ліжку. Гризе що тільки бачить - нитки з ковдри, відриває шматки шпалер, кусає мене за ноги і попу, періодично ломиться скуштувати компьютерні кабелі але фіг їй.

Поки я відійшов від ноута, Машка встигла, всіма чотирма лапами залізши на нього, ввести якусь страшну кириличну адресу в браузер і відправити запит плюс перервала закачку на ютуб відео про неї ж.



Collapse )